понедельник, 29 октября 2018 г.

6 порад для вихователів, щоб допомогти дитині подолати сором’язливість


Що таке сором’язливість?

Сором’язливість — риса особистості, що виникає у людини, яка постійно відчуває труднощі в певних ситуаціях взаємодії та спілкування. Зазвичай сором’язливість проявляється у стані нервово-психічного напруження. Для сором’язливості характерні різні порушення вегетативної нервової системи, психомоторики, мовленнєвої діяльності, емоційних, вольових, мисленнєвих процесів й водночас специфічні зміни самосвідомості. Сором’язливість найтісніше пов’язана із соромом — емоцією, що виникає в ситуаціях, які продукують соціальну тривожність, і якій властиві різноманітні прояви.

Випрацюйте стиль взаємодії з дитиною

Звертайте увагу на власну поведінку. Не говоріть у присутності дитини, що вона сором’язлива та боязка. Підкріплюйте її почуття впевненості у собі. Обережно залучайте дитину до завдань, які пов’язані зі спілкуванням.

Заохочуйте зоровий контакт

Коли говорите з дитиною, просіть її подивитися на вас чи скажіть, що любите її і хочете побачити її красиві/яскраві/лагідні очі. Щоб навчити дитину дивитися співрозмовникові в очі й закріпити цю навичку, регулярно нагадуйте їй про важливість зорового контакту.

Навчіть розпочинати розмову

Складіть разом із дитиною список фраз, за допомогою яких зможе розпочати розмову з різними людьми. Список може містити фрази, які, наприклад, можна сказати знайомому чи незнайомому дорослому, другу, з яким дитина давно не бачилася, новому однолітку на дитячому майданчику тощо. Аби дитина навчилася самостійно користуватися цими фразами, відтворіть кожну ситуацію у грі й обов’язково поміняйтеся ролями.

Відпрацюйте поведінку

Оберіть тему заняття з огляду на уподобання сором’язливої дитини і водночас таку, яка зацікавить інших дітей групи, наприклад «Підготовка до свята», «Моє хобі» чи «Домашній улюбленець». Під час таких групових занять кожна дитина матиме змогу поділитися власним досвідом. Якщо ви підготували сором’язливу дитину до такого заняття, то з її розповіді можна й розпочати. Якщо ж ні, то ліпше запитати її пізніше.

Спілкуйтеся з дитиною у спокійній обстановці

Говоріть спокійним, м’яким голосом, уникайте гучних та різких інтонацій. Доручайте конкретні завдання та уникайте наказів. Коли просите дитину про щось, звертайтеся до неї на ім’я й ніжно доторкайтесь. Утім, якщо дитині неприємний фізичний контакт — поставтеся до її уподобань з повагою. Будьте тактовні та терплячі, не робіть принизливих чи критичних зауважень.

Грайтеся з дитиною

Доберіть ігри для заняття в групі, під час яких діти матимуть змогу взаємодіяти одне з одним. Наприклад, запропонуйте гру «Співучі тварини». Попросіть дітей уявити, що тварини вміють співати. А відтак — зобразити, як звучать пісні у виконанні різних тварин. Під час заняття можна скористатися такими композиціями:
  • «Черепаха-аха-аха...» (слова та музика Ганни Чубач) у виконанні жабеняти;
  • «Баранці» (слова та музика Ганни Чубач) у виконанні песика;
  • «Гусачок» (музика Олександра Албула, слова Зеновія Филипчука) у виконанні котика.